Єдиний телепул. УПЛ ставить воза попереду коня
До старту чемпіонату в Прем'єр-лізі залишилося менше двох тижнів, а у одному із головних організаційних питань – телевізійних трансляцій – досі немає визначеності. Точніше, є, але, як і все в українському футболі, "так, але трошки не так".
Ситуація доволі проста. УПЛ хоче нарешті зібрати омріяний єдиний пул із усіх учасників і централізовано віддати права на показ усіх матчів чемпіонату у міцні телевізійні руки. Звісно, заздалегідь визначені. За інформацією "Футболу24", ці руки належать державі (UA:Перший) та Рінату Ахметову ("Футбол"). Правда, пул цей трохи дивний, бо канали отримають право показу домашніх матчів не усіх команд, а тільки по половині. Будемо сперечатися, що "Футболи" відберуть собі у такому випадку найжирніші шматки, а державному ТБ залишать за принципом "На тобі, небоже, що мені негоже"?
Втім, ця ідея ще не є реальністю. Бо як мінімум два клуби проти неї. Це, звісно ж, "Динамо", яке хоче залишитися на "2+2", та "Карпати", у яких з "Плюсами" діючий же на один рік контракт. В українських футбольних реаліях можна очікувати і на дострокове припинення дії цього контракту (тут взагалі можна очікувати на що завгодно, навіть на друге пришестя – наприклад, Блохіна в "Динамо" чи "Волині" в УПЛ), але факт залишається фактом. І вийти із цієї ситуації, поки що не дуже зрозуміло.
Сама по собі ідея єдиного телепулу – непогана. Точніше, ідея як така – це нуль, головне в ній те, що за нею стоїть. А стоять гроші. Саме через фінансову вигоду централізована торгівля правами і з'явилася у розвинутих футбольних чемпіонатах. Наприклад, в Англії, де 2015-го права на показ матчів трьох сезонів продали вже за 7,8 мільярда доларів. Тому ідея і бажання українського аналогу АПЛ цілком зрозумілі. Але є одне "але".
Матчі АПЛ коштують стільки, скільки вони коштують тому, що це – найцікавіша ліга світу. Яка стала такою відносно недавно, років 15 тому. Ще на початку нинішнього тисячоліття не те що про домінування, а про хоча б мінімальне лідерство АПЛ в галузі інтересу вболівальників та глядачів не йшлося. Зокрема, в Україні транслювати Серію А (найцікавіший чемпіонат 90-х), починали показувати Прімеру. Та Англія, взявши правильний курс, досягла таких вершин, які тій же Іспанії і не снилися. І нині іспанський футбол, нарешті поборовши егоїзм двох грандів, теж прийшов до єдиного телепулу.
Та Іспанії, не кажучи вже про Англію, є що показувати. А що показуватиме транслятор матчів УПЛ? А показуватиме він ось що.
1) Футбол досить посереднього рівня. Як мінімум, нижчого (і серйозно) за довоєнний.
2) Порожні чи напівпорожні трибуни. Тут навіть в технічних нюансах проблема – камери, які дають основну загальну картинку, зазвичай стоять на центральній трибуні, на ній же в основному і сидять глядачі. А протилежні сектори здебільшого менш заповнені. Та додуматися поміняти ракурс, щоб в кадрі були глядачі, а не крісла – в Україні поки що не додумалися. Або не хочуть морочитися із технічною стороною питання.
3) Відсутність у частини клубів домашніх арен. "Верес" і "Сталь" не мають ніякого відношення до війни і ОРДЛО, але чомусь потрапили в УПЛ без стадіонів, кам'янчани вже третій сезон починають в приймах (а це порожні трибуни і відповідна картинка) – та це лігу не бентежить.
Та і донбаським клубам, вибачте за прямоту, пора вже подумати про ПМП. Якщо "Шахтар" ще можна зрозуміти, то "Зоря" і "Олімпік", як на мене, повинні були б почати нове життя в Україні. А не жити на чемоданах, очікуючи повернення, якого, можливо, ніколи і не буде. Поцікавтеся історією створення двох грецьких клубів, АЕКа і ПАОКа – їх створили переселенці з Константинополя (Стамбула), які не стали чекати з Мармурового моря погоди, а жили теперішнім і майбутнім. Донбаські клуби живуть минулим. І це теж мінус – в тому числі в нашому питанні. Тому ж "Олімпіку" вже давно можна було знайти собі місто із можливостями оренди чи навіть будівництва власного стадіону, і обживатися, нарощуючи уболівальницьку базу. Тим паче єврокубки. Та і "Зорі" можна було б зайнятися Запоріжжям всерйоз, а не так, як "Шахтар" Львовом.
4) Договірні матчі ніхто не відміняв, і, якщо про них зараз говорять в основному в контексті ПФЛ – це не значить, що їх немає в УПЛ. Ще недавно той же "Олімпік" був просто знаменом цього явища – і де гарантія, що ця "хвороба" пройшла? А глядачів не заманиш такими поєдинками, це не радянські часи і навіть не 90-і, коли не було комп'ютерів та інтернету. Тепер можна дивитися все на світі. То навіщо людині нудна картинка з порожніми трибунами і відсутністю екшну на полі, якщо можна подивитися чемпіонати Іспанії чи Англії?
Отже, ідея єдиного телепулу чудова і правильна. Якщо не ставити коня поперед воза. Тобто спочатку треба довести чемпіонат до ума, себто до того рівня, коли реально буде що продавати. (І кому.) Змусити клуби працювати із стадіонами та уболівальниками. Змусити ФФУ та відповідні правоохоронні органи працювати з нечистоплотністю в футболі. Змусити клуби заробляти собі на життя футболом, а не позафутбольними речами.
І коли все це запрацює – наш футбол автоматично підніметься на кілька щаблів догори. (Просто тому, що зараз ми фактично на дні. Ні, впасти можна іще нижче, але і нинішнього рівня досить, аби говорити про катастрофу.) А, піднявшись, він стане привабливим для телеглядачів – і не тільки в Україні. Отоді можна і створювати єдиний телепул, щоб ефективно і оперативно займатися продажем прав – і, відповідно, зароблянням грошей.
Поки ж що це виглядає схожим на розділення шкури неубитого ведмедя. Ну добре, загоните ви всі клуби в єдиний пул. А кому ви продасте цей пул – крім Ахметова і держави? Отож-бо й воно, що нікому. Та й ті багато не дадуть – бо немає, за що платити серйозні гроші.
Спочатку зробіть гідний продукт – а потім об'єднуйте клуби для вигіднішого продажу. Навпаки – це не робота, а імітація і показуха.
