УПЛ в Маріуполі - за і проти
Новий сезон в українській Прем'єр-лізі ще не стартував, а перший скандал вже маємо. (Заміна "Десни" "Вересом" – це все-таки історія сезону-2016/17.) "Динамо" і "Карпати" заявили, що відмовляються їздити в Маріуполь на матчі УПЛ з "Іллічівцем", чи як там називатиметься приазовський клуб після декомунізації.
Причини кожен з клубів окреслив свої. "Карпати" не хочуть грати в Маріуполі, бо ставлення до "западенців" неоднозначне, можуть бути провокації, особливо проти уболівальників. "Динамо" аргументувало це близькістю лінії фронту і тим, що їхній клубний автобус може стати чудовою мішенню.
Давайте розберемося. Ось скрін з Вікімапії.
На ньому ліворуч виділений стадіон "Іллічівець", на якому проводить свої матчі однойменний клуб. Праворуч – передмістя Маріуполя Сартана, яке буквально вчора було обстріляне російсько-терористичними військами.
Від Сартани до стадіона – кілометрів 10 по прямій. Для сучасної зброї, яку використовує агресор, це – не відстань. І от уявіть собі: буквально в десяти кілометрах від місця проведення матчу люди сидять в підвалах, а їхні будинки обстрілюються. Яке у вас буде відчуття в цей момент?
Але справа не тільки у відчуттях. Аргумент про клубний автобус – це, чесно кажучи, натяжка, можна в кінці кінців використати і якийсь звичайний транспорт без логотипа "Динамо". Але стадіон нікуди не дінеш. Дата, час проведення матчу – у відкритому доступі. Що завадить сепарам бахнути по арені в момент проведення там матчу "Динамо" чи "Карпат"? А яку пропагандистську хвилю можна підняти на цьому інциденті! По-перше, завдати удару по "укропах" (ні для кого не секрет, що "Карпати", Львів, Галичина – це мало не синоніми "бандерівця"; ну, а "Динамо" – просто символ України, особливо якщо згадувати часи СРСР). По-друге, помститися маріупольцям – мовляв, "здали місто 2014 року укропам, от і вигрібайте тепер".
І це аж ніяк не теоретизування. Подивіться на Авдіївку, на ту ж Сартану – часто-густо обстріл не несе якоїсь військової мети. То чим стадіон "Іллічівець" з командою "Динамо" на ньому – не об'єкт для емоційного рішення з того боку фронту?
(Це ще я не згадав, що клуби в Маріуполь напевно ж літаками будуть добиратися. Проблемніше? Так. Але, коли треба було, "зняли" "Боїнг" не на приземленні, а на ешелоні, в польоті.)
З іншого боку – ці матчі таки потрібні. Як символ того, що Маріуполь – це Україна. Якби в Україні як слід працювали Міністерство інформполітики і Прем'єр-ліга – вони б обов'язково розпіарили повернення "Іллічівця" в топ-дивізіон у цьому патріотичному плані. Але навіть без цього цілком зрозуміло, що матчі чемпіонату України проводяться там, де ситуацію контролює Україна (Краматорськ, наприклад), а там, де Україна не має впливу (Донецьк, Луганськ) – не проводяться. Якщо УПЛ не прийде в Маріуполь – то підсвідомо виникне питання, "а чи ж Україна це?"
Отже, матчі Прем'єр-ліги на стадіоні "Іллічівець" потрібні. Це великий символ і потужний сигнал. Але разом з тим треба розуміти – "ДНРівці" можуть відреагувати на цю футбольну українізацію. Якщо захочуть чи отримають команду. І до цього треба бути готовим. Усім.
Ну, а як змусити грати там тих, хто просто не захоче – так, навіть через страх, а що тут такого ганебного? – грати в десяти кілометрах від війни? Не знаю. І ніхто, очевидно, не знає.
