Зруйнована завіса Північної Кореї. Частина ІІ
Воротар збірної Північної Кореї Лі Чхан Мьон почав грати в футбол під час навчання в школі. Тоді тривала Корейська війна, а Пхеньян був зруйнований бомбами. Тому Лі жив у бомбосховищі. Незважаючи на воєнне лихоліття, Мьон зрештою продерся через усі терни та став воротарем. Звичайно ж, Лі, так як і всі корейці, не нагадував баскетболіста. Якщо б кіпер з габаритами Мьона прийшов на перегляд в європейський клуб та заявив, що він – голкіпер, то тренери в 99 випадках зі 100 його б засміяли та виставили за двері. Однак свій невисокий зріст та маленькі долоні Лі крив іншими козирями. Він постійно тренувався так, щоб мати шанс на те, щоб витягнути м’яч з нижнього кута, чи дострибнути до перекладини. І навіть незважаючи на свої зовсім не вражаючі 168 сантиметрів, робота Лі зрештою дала свої плоди та він став чудовим голкіпером, який зміг зупинити саму Скуадру адзурру.
Перед заключним туром в групі D для того, щоб команді Чхолліма сподіватися на вихід в чвертьфінал, їй слід було перемагати Італію. Зрозуміло, що тоді ніхто з футбольних аналітиків не ставив на корейців. Адже такого спеціаліста назвали б божевільним. Усіх цікавило лише одне питання: скільки м’ячів в цій грі витягне з сітки власних воріт Лі? Деякі з фанатів Мідлсбро зрештою вирішили ризикнути та поставити по кілька фунтів на "своїх". Після матчу вони несподівано для себе добряче погуділи на чесно зароблені грошенята, відзначаючи тріумф корейців. Італійці не сприймали всерйоз команду Чхолліма. Вони не хотіли вчитися на помилках Чилі. За що і розплатилися. Скуадра адзурра думала однією лівою здолати азіатів, а тому поставилася до заключного матчу, як до тренувального. Корейці ж налаштувалися на цю гру, як на вирішальну битву. "Перед матчем з італійцями наш настрій був настільки бойовим, що якщо б на нашому шляху стояла величезна гора, ми б пробили її наскрізь та пішли вперед", – згадував один з гравців Північної Кореї.
Матч, який подарував одну з найбільших несподіванок в історії чемпіонатів світу розпочався о 19:30 за Лондоном. У Кореї ж годинник показував третю ранку. Незважаючи на такий час, мільйони вболівальників затамувавши подих ловили кожне слово радіокоментатора. На початку матчу італійці робили з корейцями все що хотіли. Азіати могли протиставити Скуадрі адзуррі лише неймовірну самовіддачу. Як писали оглядачі: "Корейці кидалися під ноги суперникам, немов солдати, обв’язані гранатами під танк". Зважаючи на кількість небезпечних моментів біля воріт Лі, гол видавався питанням часу. Проте час спливав, а італійці ніяк не могли відрити рахунок в матчі. Лі нагадував в цьому матчі шестирукого Шиву, тягнучи навіть мертві м’ячі.
На 34-й хвилині проблеми італійців зросли на декілька порядків. Капітан Скуадри адзурри Джакомо Бульгареллі немов косою скосив корейця, але сам при цьому травмувався. Незважаючи на всі зусилля ескулапів він так і не зміг повернутися в гру. Заміни тоді не дозволялося, а тому тепер італійцям доводилося грати за себе та за того хлопця. Травма Бульгареллі стала тривожним дзвіночком для Скуадри, а ось на 42-й хвилині пролунав справжній набат. Цей епізод прекрасно продемонстрував, в чому ж була головна різниця між італійцями та корейцями в даному поєдинку. Коли Рівера чекав, поки м’яч прилетить йому на ногу, Пак Cин Чжін безстрашно пішов на нього головою та віддав пас на Пак Ду Іка, який вже набрав крейсерський хід. Кореєць сходу пробив в мертву для Альбертозі точку. Цей удар відправив Італію в нокдаун.
"Ми відчували безпомічність та лють. Ми хотіли одразу розставити все на свої місця, але у нас нічого не виходило. Замість того, щоб продовжувати спокійно грати, ми збилися на індивідуальні дії. Через це у нас все валилося з рук", – розповідав Сандро Маццола.
Напередодні другого тайму в роздягальні Кореї панував піднесений настрій. "Ми були надзвичайно рішучими, оскільки знали чого від нас очікував Великий вождь. Незважаючи на те, що ми забили лише один гол, за цим м’ячем стояв весь наш народ. Ми були готові пожертвувати усім для того, щоб виконати завдання поставлене Великим вождем. Ми навіть могли віддати життя за перемогу". В другій половині гри італійці продовжували тиснути. Достатньо красномовною є статистика кутових – 15:1 на користь Скуадри адзурри. Однак рахунок на табло так і не змінився. "Їхні ворота видавалися зачарованими. Це не віщувало нам нічого доброго. Протягом 90 хвилин ми билися лобом об стіну, якою в цьому матчі став їхній воротар", – розчаровано згадував Джанні Рівера.
Після фінального свистка над стадіоном ще довго лунало "Корея". Гравці команди Чхолліма не стримували сліз радості. В Мідлсбро святкування тривали аж до ранку. Наступного дня місто мало ще одне свято. Радянська збірна не підвела та перемогла чилійців. Такий результат зробив корейців учасниками чвертьфіналу. Ходили чутки, що футболісти збірної СРСР в разі допомоги своїм молодшим братам мали отримати презент, про який вони "мріяли" все своє життя. Так, Кім Ір Сен нібито пообіцяв радянським футболістам подарувати їм один з бестселерів всіх часів та народів – повне зібрання своїх творів.
В Кореї було свято, а в Італії панували зовсім інші настрої. Преса писала про чорну сторінку в історії Скуадри адзурри. Італійські футболісти чудово знали, наскільки теплий прийом їм можуть влаштувати вдома тіфозі, а тому вирішили повернутися пізно вночі, однак це їх не врятувало від відбірної лайки, тухлих яєць та гнилих помідорів. Та ганьба Скуадри адзурри і досі не забута. Коли Італія зазнає гучного провалу, папараці витягують з історичної шафи корейські скелети: "Це був черговий Пак ду Ік". В Мідлсбро ж тривала Чхоллімаманія. Невіл Ніколс, вболівальник Боро зі стажем, згадував: "Напередодні матчу Італія – Північна Корея я йшов на гру, щоб подивитися в дії на Скуадру адзурру. Проте гол Пак Ду Іка перевернув все з ніг на голову. Після цього весь стадіон вибухнув. Я не міг повірити своїм очам. Відтоді ми прийняли корейців та досі згадуємо про них". Під час матчу телекоментатор ВВС Френк Боф заявив, що він ніколи не чув, щоб вболівальники так підтримували рідне Мідлсбро, як вони сьогодні вболівають за Північну Корею. Тепер команда Чхолліма проходила випробування мідними трубами. Футболістів впізнавали на вулицях, з ними фотографувалися. Від такої уваги корейці спочатку ніяковіли, проте згодом освоїлися в новій ролі та успішно давали собі раду з численними любителями автографів.
У наші дні "Ейрсом парк" канув в Лету. Тепер на місці стадіону розташований житловий комплекс. Якщо придивитися, то між акуратно, по-англійськи підстриженими газонами можна побачити бронзовий зліпок. Він встановлений на честь гола Пак Ду Іка. Саме з цього місця 50 років тому кореєць здійснив свій контрольний постріл по воротах Альбертозі.
Далі буде…
