Відсутність чесності
Діяльність нинішньої української футбольної влади (для зручності будемо називати її словом із трьох букв – ФФУ) викликає критику у майже постійному режимі. Критику небезпричинну і обґрунтовану. От і банальне здавалося б питання – проведення матчу збірної – обернулося найсправжнісінькою Зрадою.
Так, це не простий поєдинок, а поєдинок зі збірною Косово. Так, в ситуацію втрутилися реалії, які не залежать від керівництва федерації – Україна не визнає незалежності цієї частини Сербії, з усіма відповідними наслідками. Але – це не смертельна, не патова ситуація. Відповідь лежить на поверхні – вибери нейтральну країну, домовся з нею, домовся із ФІФА і проводь собі матч.
Вибрали. Уже на цьому етапі виникло перше питання до Павелка і компанії – ви не в курсі, які настрої зараз панують в Польщі? Що там можуть побити (і б'ють) за іноземну, зокрема, українську мову. Що тамтешній парламент почав розганяти антиукраїнську істерію навколо вже давно обговореної і взаємопрощеної (ще Кучмою і Квашнєвським) теми Волині. Що на польські екрани ось-ось, буквально 7-го числа – за два дні до матчу! – вийде фільм із красномовною назвою "Wołyń" – із відповідними сюжетом і месседжем. Що, в кінці кінців, польські фанати – одні із найзатятіших в Європі, і що їхня реакція на Україну, помножена на Волинь, може бути дуже серйозною.
Ні, ми граємо у Кракові. Але одним місцем проведення матчу історія не завершується. Через кілька днів виявляється, що на трибуни тамтешнього стадіону (до речі, темою стадіону теж можна дорікнути – але це такі дрібниці, у порівнянні із усім іншим…) потрапить тільки 1000 уболівальників. Причому так вирішила польська сторона. Тобто по суті орендодавці нерухомості. Це як в українських реаліях – квартиру тобі здадуть, але нічого не чіпай, компанії не приводь, а домофон я не включу, бо мені не хочеться борг за нього оплатити.
Який сенс був орендувати стадіон у Кракові, щоб орендодавець ще й виставляв такі жорсткі умови? А ось відповідь – на сторінках сайту "Футбол24": "ФФУ звернулася в регіональні Федерації футболу, які нададуть свої дані щодо кількості охочих відвідати поєдинок у Кракові. Крім того, частину квитків планується реалізувати з допомогою асоціації вболівальників. Ще одну частину фанів хочуть залучити за допомогою численної української діаспори в Кракові". Це так наша федерація збирається вибрати ту тисячну квоту.
Отже, все просто і зрозуміло. На матч поїде керівництво ФФУ, "свої люди" (чи "свої" "своїх") з регіонів та прикормлених організацій, ну і кількадесят, можливо, сотню квитків віддадуть українцям в Кракові – аби зробити вигляд, що матч не тільки для футбольних чиновників та наближених до них.
От тільки з такими розкладами можна було проводити матч хоч у Гібралтарі. Павелку ж все одно, куди летіти. А стадіон тамтешній якраз і вмістить усіх бажаючих чиновників. І не треба було б влаштовувати цей цирк із вибором країни, міста, кількістю квитків. Уболівальники б не обнадіювалися – "це ж Краків, якихось 300 кілометрів від Львова, машиною за день обернутися". Сказали б чесно – на матч потраплять тільки свої.
Але от чого-чого нинішній ФФУ не вистачає, так це чесності. Згадайте історію із призначенням Шевченка. Всі навколо уголос говорили про те, хто стане наступником МІФа, а в федерації "зберігали інтригу". От і тут – зберегли інтригу.
А потім, коли прийде час домашніх матчів не з Косово – потім почнуться традиційні заклики до уболівальників прийти і підтримати, бо нашим хлопцям же так потрібна підтримка. Так, ніби у поєдинку із незрозумілим, але однозначно непростим Косовим ця підтримка не потрібна. Чи її організує та тисяча, яку забезпечать регіональні федерації.
Мова не про те, підтримувати збірну чи ні. В цьому кожен з вас визначиться самостійно. Мова про ставлення Федерації футболу України до тих, заради кого, власне, і граються ці матчі на стадіонах, а не на клубних базах. І тут, як на мене, все чітко і однозначно.
